РФ калічить американських дипломатів: журналісти розкрили таємницю «гаванського синдрому»

Читать на русском

РФ калічить американських дипломатів: журналісти розкрили таємницю «гаванського синдрому»

РФ калічить американських дипломатів : журналісти розкрили таємницю «гаванського синдрому»

Ось уже 10 років американські дипломати, чиновники та розвідники по всьому світу стикаються із загадковими інцидентами, відомими як «гаванський синдром» — це схоже на паралізуючий удар якоїсь невидимої сили, яка робить їх інвалідами на все життя: вони не можуть концентруватися, втрачають рівновагу на рівному місці, страждають від страшних мігрені.

Розвідслужби США до останнього заявляли, що у них немає даних про причетність інших країн, але cпільне розслідування The Insider, “60 minutes’ та Der Spiegel вдалося виявити, що час і місце атак корелюють з поїздками ГРУшників з військової частини 29155. Дві жертви бачили співробітників 29155 перед атакою або відразу після неї і впізнали їх на фотографії. Також з’ясувалося, що ця військова частина пов’язана з ГРУ, військово-медична академія вивчала клінічні ефекти, викликані «гаванським синдромом», а один із ключових учасників групи 29155 отримав державне замовлення на розробку акустичної зброї.

Що таке "гаванський синдром"

«Гаванський синдром» отримав свою назву після одного з наймасштабніших інцидентів, що стався у 2016 році у кубинській столиці. Багато американських і канадських співробітників місцевого консульства зіткнулися з дивним явищем: їм раптово ставало погано, вони відчували сильний тиск (іноді біль) у вухах, напад нудоти і паніки, відчуття дивних звуків — або гучного шуму, або дуже високого звуку, схожого на стрекотіння коника, після чого наслідки переслідували їх місяцями чи навіть роками — затуманена свідомість, проблеми з концентрацією, втрата рівноваги на рівному місці, гіперакузія, проблеми зі сном.

Згодом стало ясно, що щось подібне повторюється з американськими дипломатами, чиновниками та розвідниками по всьому світу, найчастіше прямо на території консульств. Медичні тести дозволили у багатьох випадках виявити об’єктивні докази слідів травми деяких ділянок головного мозку і цим виключити психосоматику. Із загальної кількості зібраних за останні роки скарг американських держслужбовців (понад тисячу) щонайменше кілька десятків було добре перевірено та доведено, і відбувалися вони по всьому світу — від Європи (включаючи Росію), до країн Південно-Східної Азії та Латинської Америки, з 2014 року і до нинішнього часу. Що викликає такий ефект, поки не встановлено, але головна робоча версія – імпульсне мікрохвильове випромінювання.

Як вдалося встановити розслідувачам, існує явна кореляція між поїздками співробітників ГРУ з військової частини 29155 та випадками «гаванського синдрому» у різних регіонах світу.

Франкфурт — 2014. Ідентифікація Гордієнка

Відслідковувати пересування ГРУшників Європою досить складно, оскільки зазвичай вони прилітають в одну країну, а потім орендують машину і висуваються в іншу — спеціально, щоб було складніше визначити їх пункт призначення. Крім того, це допомагає їм зображати туристів, і вони вважають за краще в’їжджати в зону Шенгена через країну, що видала візу, щоб менше привертати увагу. При цьому вони зазвичай літають групами, які змінюють один одного — одні стежать за жертвою і ведуть підготовку, інші займаються безпосередньо виконанням. За таким сценарієм все розвивалося й у 2014 році.

26 січня 2014 року в Празі приземлилися два співробітники в/ч 29155 — Олександр Мішкін (з паспортом на ім’я Петров) та Денис Сергєєв («Сергій Федотов»). Через чотири роки вони прославляться на весь світ як отруйники Скрипаля в Солсбері, але цього разу вони мали зовсім інше завдання. Потягом вони доїхали до Мюнхена, де 30 січня орендували автомобіль. На два дні вони зникли і, судячи з кілометражу, їздили в інше місто, яке невідомо (але в цьому радіусі міг бути, наприклад, Франкфурт). Відразу після повернення вони рушили назад до Праги і 2 лютого відлетіли назад до Москви. Найімовірніше, це була перша «розвідка місцевості».

Через кілька місяців почалася основна стадія операції. 25 вересня той же Денис Сергєєв вилетів з Москви до Мілана (у нього тоді була свіжа італійська віза), одночасно з ним, але до Парижа, за французькою візою, вилетів Єгор Гордієнко («Георгій Горшков») — запам’ятайте це ім’я, він ще зіграє важливу роль у цій історії. Обидва вони одразу після прильоту сядуть на потяг, щоб незабаром зустрітися в Женеві. Там вони знову орендували машину, цього разу на 5 днів (куди їздили знову неясно).

В решту днів вони теж явно не сиділи в місті (хоча для легенди у них були заброньовані неподалік курси англійської — який же росіянин не літає до Женеви на кілька тижнів підтягнути знання англійської). Вони забронювали собі готель прямо в аеропорту Женеви, що дозволило їм переміщатися звідти до будь-якого шенгенського пункту призначення, не залишаючи слідів (більшість європейських авіакомпаній навіть не потребує посвідчення особи на внутрішніх шенгенських рейсах). Повернулися до Москви вони 13 жовтня — знову ж таки різними маршрутами.

 qrxiquieuiqqxant

Сергєєва та Гордієнка змінює наступна група. Спочатку прилітають Іван Терентьєв («Лебедєв») та його помічник Микола Єжов («Кононіхін»), який прибуває у Відень 11 жовтня. Трохи згодом, 15-го, до них приєднується Данило Капралов («Степанов»). З 17 по 24 жовтня до групи приєднується Олександр Ковальчук («Данілін»). До речі, всі вищеописані особи, окрім Мишкіна, через рік візьмуть участь у отруєнні болгарського зброяра Омеляна Гебрева «Новичком» — і тоді вони діятимуть так само, змінюючи один одного вахтовим методом.

Операція згортається 3 листопада, коли всі троє членів 29155 відлітають одночасно, але через різні аеропорти — Єжов із Відня, а Терентьєв та Капралов — із Женеви. З бронювання готелю Капралова і за датами бронювань авіаквитків стає ясно, що про запланований 3 листопада від’їзд вони знали дуже заздалегідь.

А 4 листопада у Франкфурті співробітники американського консульства зіштовхнулися із серією дивних атак. Один із постраждалих співробітників (назвемо його/її Тейлор) почував себе погано прямо в будівлі консульства — сильний тиск у грудях, потім у шиї та голові, голова закружляла, кинуло в піт, почало нудити, серце стало шалено битися, слух начебто відключився і в голові було чути лише гучний і високий звук. Через кілька секунд Тейлор знепритомнів.

Тейлор згадує, що за кілька тижнів до інциденту (він не пам’ятає коли саме) він звернув увагу на підозрілого чоловіка міцного виду і високого зросту, який ходив навколо житлового комплексу, призначеного для співробітників консульства, і фотографував територію. Тейлор спитав, що він тут робить, і той, відповівши щось із сильним акцентом, ретирувався.

Єгор Гордієнко

Єгор Гордієнко

Коли через посередників The Insider, 60 Minutes і Der Spiegel показали Тейлор фотографію Єгора Гордієнка, яка підходила під опис, він/а відповів/а впевнено: «Так, це він, у мене зараз мурашки по шкірі, коли я дивлюся на цю фотографію».

Можливо, це просто збіг? Постраждалий міг дізнатися? Але такі збіги згодом продовжуватимуться практично щороку з частотою, що збільшується.

Китай та ралі «Шовковий шлях» — 2016-2017

The Insider вже розповідав про масштабний проект ГРУ — ралі «Шовковий шлях», маршрут яких проходив із Казані через країни Центральної Азії до Китаю. Ралі використовували як прикриття для перекидання агентів, транспортування вантажів та легалізації роботи за кордоном.

У 2016 році ралі вперше починають проводити не лише в Центральній Азії, а й у Китаї. І саме тоді, з літа 2016 року, американські дипломати починають повідомляти про дивні проблеми зі здоров’ям.

Організатор цих ралі Булат Янборіс, який підтримував постійний зв’язок з усіма ключовими співробітниками групи 29155, прилітає до Китаю у травні 2016 року для підготовки заходу. (Варто відзначити, що перед отруєнням Гебрева він також прилітав до Болгарії одночасно з тими самими «Горшковим» і «Федотовим» за кілька днів до його першого отруєння).

А 6 липня 2016 року до Казані прилетіла група агентів 29155 у складі того ж військового лікаря Олександра Мішкіна (Петрова), Олексія Калініна (Нікітіна), Олексія Толстоп’ятенка (Тимура Нозірова) та Романа Пунтуса (Панова). Через три дні ралі стартувало і колона вантажівок рушила у бік Китаю. Слід групи на деякий час губиться, але 25 липня Мішкін повертається до Москви літаком з Китаю, і відразу після повернення їде до Петербурга — там знаходиться постійний контакт Мішкіна, Сергій Чепур, професор ВМЕДА і голова Науково-дослідного випробувального інституту військової медицини, який у ГРУ відповідає за випробування впливу на організм різного роду отруйних речовин та іншої зброї.

Саме цього літа в Китаї були відмічені дивні інциденти зі співробітниками американських консульств. Першим постраждалим став IT-фахівець із Держдепартаменту, відповідальний за зберігання секретної інформації який працював у Шанхаї. Його симптоми також з’явилися раптово — 12 червня у нього почалося сильне запаморочення, йому важко було тримати рівновагу, навіть підвестися з ліжка було проблемою. Іноді він просто падав на ходу вулицею.

Почалися проблеми з короткочасною пам’яттю, через кілька місяців симптоми почали проходити, але у 2018 році він знову почав втрачати рівновагу на рівному місці. Після кількох місяців обстежень офіційним вердиктом лікарів став лише «невідомий вплив навколишнього середовища, що спричинив черепно-мозкову травму».

У 2017 році ГРУшники з в/ч 29155 продовжили використовувати ралі як спосіб потрапити до Китаю. На фото нижче, наприклад, на задньому плані посміхається Сергій Андрєєнко, він приєднався до гонщиків під виглядом автомеханіка та в’їхав до Китаю 12 липня 2017 року, а повернувся літаком із Сіаню до Новосибірська 23 липня 2017 року.

Тим часом американців, які повідомляють про дивні інциденти зі здоров’ям, стає дедалі більше. Влітку 2017 року відразу кілька жертв з’являється в Гуанчжоу, деякі з них кажуть, що чули дивний високий звук, не схожий ні на що, що вони коли-небудь чули до цього. Жертви також скаржилися на запаморочення, затуманену свідомість, головний біль, втрати короткочасної пам’яті, безсоння та нудоту. Одна з жертв повідомляла також про те, що раптово могла втрачати рівновагу і іноді відчувала різкий тиск у вухах. В результаті Держдепу США довелося евакуювати з Гуанчжоу понад десять співробітників.

У Пекіні у 2017 році також були подібні інциденти. Як мінімум одна американська держслужбовця — співробітниця Міністерства торгівлі — повідомляла про дивні звуки та раптові проблеми зі здоров’ям — нудоту, втрату рівноваги, біль у вухах.

Інформація про китайські інциденти явно неповна, випадків може бути більше, ніж відомо сьогодні, так само як більше могло бути і поїздок співробітників ГРУ, тому поки що складно робити якісь зіставлення конкретних епізодів з поїздками членів 29155 до Китаю. Можливо завдяки цьому розслідуванню про свою історію розкажуть і інші постраждалі, і це дозволить встановити повну картину.

Тбілісі-2021 — ідентифікація Альберта Авер’янова

Джой (називатимемо її так) переїхала із США до Грузії у лютому 2020 року разом із чоловіком-дипломатом та сином. Вони оселилися в Тбілісі у будинку на тихій вулиці неподалік посольства. Джой, лікар за освітою, працювала у приватній американській клініці.

7 вересня 2021 року Джой чекала на повернення сина зі школи і прала білизну на другому поверсі. Коли вона виймала білизну з пральної машини, повернувшись до вікна, вона раптово відчула щось схоже на потужну звукову хвилю, яка пронизала голову зліва, з боку вікна, наповнила її всепоглинаючим шумом і озвалася страшним головним болем. Джой вийшла з кімнати і зайшла у ванну, там ніби звук зник з її голови, і її вирвало. Вона зателефонувала до чоловіка, незабаром він приїхав у супроводі співробітників служби безпеки при посольстві.

Чекаючи на чоловіка, Джой виглянула на вулицю і помітила там дивну машину, якої раніше не бачила на цій вулиці, і сфотографувала її. Біля машини вона побачила високого світловолосого чоловіка худорлявої статури. Поруч із ним була дитина, дівчинка, вони були дуже добре одягнені, ніби збиралися на весілля чи спектакль. Коли чоловік побачив, що Джой фотографує його, він швидко пірнув у машину.

Починаючи з того дня і досі, щодня Джой зазнає важких нападів мігрені (яких раніше у неї ніколи не бувало). Її свідомість затуманена, їй складно знайти сходи, коли вона спускається, порушилася координація рухів, почалися проблеми з вестибулярним апаратом. У неї часто дзвенить у вухах, виникли проблеми зі слухом. Запаморочення були настільки сильні, що іноді їй було навіть важко перевернутись у ліжка. Слух став надчутливим, і навіть звук кондиціонера для неї звучить, як рев двигуна літака.

В Університеті Джона Хопкінса Джой поставили діагноз, який після підтверджений в університеті в Лос-Анджелесі — двостороння розбіжність півкружних каналів, це дуже рідкісне захворювання. Воно може бути вродженим, але тоді захворювання виявилося б давно, або може бути результатом травми, але жодних травм Джой не мала. Джой довелося зробити операцію та вставити металеві пластини по обидва боки черепа. Це полегшило симптоми, але не забрало їх повністю.

Американським слідчим не вдалося встановити, що спричинило цей інцидент. Однак, як вдалося з’ясувати The Insider, дивним збігом в цей момент у Грузії знаходилися співробітники ГРУ з підрозділу 29155.

30 вересня 2021 року генерал Андрій Авер’янов, очільник в/ч 29155 вирушив у робоче відрядження. Одночасно з ним вилетів із Москви та його син Альберт Авер’янов, якого батько взяв до себе у підрозділ ще кілька років тому. Альберт, незважаючи на юний вік (тоді йому був 21 рік), вже отримав серйозний досвід — ще студентом МДУ в 2017-2018 році він неофіційно «стажувався» в Женеві під наглядом згаданого вище Єгора Гордієнка, який працював тоді в Женеві під прикриттям другого торгового представника Росії у СОТ.

Після цього Альберт став активним учасником групи (що видно за його дзвінками та попутниками), хоча і на відміну від інших продовжує вести цілком публічний спосіб життя, літає за кордон під справжнім ім’ям, ганяє з друзями у футбол за команду Evian (нуль голів в 60 матчах), катає подружку Настю на своєму Mercedes-Benz ML/GLE — навряд чи хтось із однокурсників здогадувався про його таємне життя. На момент описуваних подій Альберт тільки-но закінчив магістратуру Факультету глобальних процесів МДУ (тема дипломної роботи — «Формування та інституціоналізація глобального рівня управління міграційними процесами»).

Альберт Авер’янов

Альберт Авер’янов

Того дня генерал Авер’янов вимкнув телефон, і простежити його подальший маршрут складно, відомо лише, що він знову з’являється в Москві 10 жовтня, саме тоді, коли і його син.

По телефону сина видно, що 30 вересня він вилетів до Ташкента, де наступного ранку з аеропорту зателефонував узбецькому мобільному номеру. Цей дзвінок став останнім, який прийматиме Альберт протягом наступних 10 днів. Через 40 хвилин після цього дзвінка, о 8:40 ранку 1 жовтня з аеропорту вилітав рейс Ташкент-Тбілісі.

Після цього телефон Авер’янова-молодшого знаходиться у роумінгу, але без доступу до мережі. Через дев’ять днів після останнього дзвінка з Ташкента — і лише через два дні після інциденту з Джой — 9 жовтня Альберт Авер’янов знову вмикає телефон у Ташкенті (видимо за повідомленням «Ласкаво просимо до Узбекистану», яке він отримує в той же момент) і наступного день повертається до Москви.

Коли Джой пред’явили фотографію Альберта Авер’янова, вона одразу впізнала його:

«Коли я побачила це фото, у мене одразу виникла спонтанна реакція, мені стало погано. Я не можу на 100% бути впевненою, що це саме ця людина, але точно дуже схожа. Навіть до цього дня, дивлячись на нього, я відчуваю ту саму інтуїтивну реакцію».

Альберт Авер’янов у розмові з The Insider відмовився коментувати свою причетність до інциденту.

Дивні збіги — Белград і Ханой 2021

Як видно на прикладі атаки в Тбілісі, співробітники 29155 вважають за краще не літати безпосередньо в країну призначення, щоб операції було складніше відстежити по перельотах. Проте, зіставляючи робочі вильоти із Росії ГРУшних команд із епізодами «гаванського синдрому», можна знайти цікаві збіги.

Наприклад, у 2021 році перед інцидентом у Тбілісі генерал Авер’янов та його команда здійснюють ще кілька робочих поїздок, і вони щоразу збігаються з епізодами «гаванського синдрому». Так, наприклад, увечері 17 липня 2021 року Андрій Авер’янов, Роман Пунтус та В’ячеслав Долганов вирушають у Душанбе та повертаються до Росії на початку серпня. Куди вони літали — невідомо, але наступного ранку, 18 липня, з Душанбе вилітав рейс до Белграда, а 26 липня в Белграді стався інцидент із дислокованою в Сербії співробітницею ЦРУ, яка раніше працювала у відділі, який займався Росією.

Як відомо з опису американських джерел, знайомих із ситуацією, увечері вона була в себе вдома і годувала немовля, коли відчула те, що вона описує як «удар» — начебто на неї був спрямований якийсь промінь. Вона лягла на підлогу, а потім перебралася до іншої кімнати. Стверджується, що, за її описом, дія була вузькоспрямованою і з-під дії цього променя можна було вибратися, зробивши кілька кроків убік. Згідно з джерелом, вона впевнена, що дитина теж це відчула. Вона була евакуйована і, як і в інших потерпілих, у неї діагностовано травму головного мозку.

А 8 серпня у Авер’янова, Долганова та Пунтуса знову робоча поїздка, і знову через Душанбе. Повертаються вони лише за два тижні. Саме в ці дні, приблизно 15 і 21 серпня, сталися два серйозні інциденти з американськими громадянами в Ханої.

У районі 15 серпня (дата відома приблизно, але не може сильно відрізнятися) постраждали 11 осіб — двоє співробітників посольства, п’ять представників міноборони та кілька спецназівців. Згідно з джерелами розслідувачів, один із постраждалих говорив про те, що симптомам передувало відчуття оглушливого шуму — «ніби від пилососа чи реактивного двигуна», після чого йому ніби здавило грудну клітку, затьмарилася свідомість. Інший відчув себе так, ніби його миттєво занурили під воду на сотні футів, після чого одразу ж пролунало сильне запаморочення і панічна атака.

Згідно з джерелами видання, через кілька днів стався новий інцидент: рано вранці 21 серпня співробітник ЦРУ, який раніше працював в Україні, прокинувся від дивних відчуттів. Спочатку йому чувся якийсь низькочастотний звук, а потім ніби стався вибух у голові. Він один із небагатьох, хто проходив медичне обстеження незадовго до інциденту, тому лікарі могли порівняти показники біомаркерів у крові до і після інциденту та зафіксувати нейронні ушкодження (докладніше про те, які біомаркери допомагають виявити ушкодження мозку – нижче).

До атаки він пробігав ультрамарафони, а після ледве міг ходити довше 15 хвилин і, за власними відчуттями, «функціонував на 35%» через затуманену свідомість. Офіційний діагноз: «дисфункція нейронної мережі та стійка дизавтономія внаслідок травми головного мозку».

Оскільки поки що не вдалося встановити, куди саме група Авер’янова літала з Душанбе в липні та серпні, і – на відміну від Тбілісі та Франкфурта – ніхто не впізнав їх на місці, прямих доказів їхньої причетності до цих інцидентів немає. Проте цікаво, що операції групи 29155 синхронізовані за часом із епізодами «гаванського синдрому».

Загадкова ліцензія

Як це часто буває у ГРУ, конспірацію провалив відділ бухгалтерії. 12 грудня 2019 року полковник ГРУ Іван Терентьєв (він же Іван Лебедєв), заступник Авер’янова у військовій частині 29155, направив лист із «поясненнями» на ім’я начальника Управління президента РФ з питань протидії корупції Андрію Чоботову. У листі Терентьєв пояснив, чому він не включив 100 тисяч рублів до декларації про допуск, яку він мав подати в рамках свого просування на посаду в апарат президента (засвітившись у розслідуваннях The Insider, Терентьєв не міг продовжувати операції в Європі та його відправили до почесної висилки в ролі головного федерального інспектора до Сахалінської області).

Терентьєв був не просто шпигуном, але висококваліфікованим військовим інженером, який поєднував роботу замкомандира диверсійної групи з дослідницькою роботою в Міністерстві оборони (він співавтор десятків наукових праць, таких як «Критеріальна оцінка ефективності стрільби під водою з урахуванням динамічної стійкості системи «стрілець-зброя-середовище») . Однак 100 тисяч рублів, в яких цікавилося антикорупційне відомство, було заплачено за інше, а саме за роботу для Фонду перспективних досліджень, що займається розробкою та створенням інноваційних технологій у військовій сфері.

Управління боротьби з корупцією вимагало відзвітувати, що це за роботу було зроблено для ФПД, і Терентьєв попросив свого помічника, підполковника Миколу Єжова (він же Микола Кононіхін, його призначили головним федеральним інспектором по сусідній з Сахалінською Магаданської області), відправити копію поштою в Кремль. Єжов відправив договір, в якому йшлося, що Терентьєв як переможець конкурсу передає Фонду свою «індивідуальну роботу». Антикорупційне управління не задоволене цією відпискою та просить докладно розповісти, у чому була суть цієї роботи.

І ось тут Єжов висилає документ, з якого випливає, що Іван Терентьєв передав Фонду «індивідуальну роботу» під назвою «Потенційні можливості нелетальної акустичної зброї при військових (бойових) діях у місті».

Що саме за «акустичну зброю» розробляв Терентьєв? Якщо йдеться про зброю, яка використовує звукові хвилі, то мова могла йти про інфразвукову зброю, що діє на великій відстані і покликана викликати у противника паніку, або про хвилі чутного спектра, що справляють глушильний ефект. Навряд чи це міг бути ультразвук, який швидко поглинається чи розсіюється. Але можливо, що зброя називалася акустичною з іншої причини: мікрохвильове випромінювання людським вухом за певних умов може перетворюватися на акустичний сигнал (ефект Фрея). Саме цей ефект, швидше за все, й мав місце у випадку із «гаванським синдромом».

Що викликає гаванський синдром і до чого тут лікарі з ГРУ?

"Гаванський синдром" — настільки незвичайне явище, що довгий час дослідники взагалі сумнівалися в тому, що він реальний, багато хто списував це на психосоматичні розлади або неправильно інтерпретовані побічні ефекти інших захворювань. Але з часом даних стало так багато, що заперечувати наявність цього явища стало неможливо: із сотень скарг встановлено кілька десятків добре перевірених випадків, де однозначно встановлені конкретні пошкодження мозку.

Розвідувальною спільнотою США було зібрано групу експертів, яка дійшла висновку, що «гаванський синдром» викликаний «унікальною комбінацією характеристик, які не можуть бути пояснені відомими екологічними чи медичними умовами та можуть бути викликані зовнішніми подразниками». Тим не менш, у березні 2023 року Управління директора національної розвідки (ODNI) оприлюднило звіт, в якому називалося «дуже малоймовірним» те, що «Гаванський синдром» був спричинений впливом іноземного супротивника. Ця оцінка шокувала сотні колишніх та чинних дипломатів, офіцерів розвідки та членів їхніх сімей, які вважають інакше. Багато хто з них почувається відданим своїм урядом через те, що він не зміг виявити винуватця їх трагедії.

Доктор Девід А. Релман, мікробіолог зі Стенфордського університету та співголова експертної групи, розповів The Insider, що раніше багато хто відмахувався від жертв «Гаванського синдрому», списуючи їх стани на побічні ефекти депресії чи інших захворювань, але (якщо йдеться про верифіковані випадки) здебільшого жертви до атаки були здорові, не відчували депресії, мігрені і чогось подібного. Це підтверджується не лише їхніми свідченнями, а й результатами медичних оглядів, які багато хто з них проходив за обов’язком служби.

Електромагнітна енергія, особливо імпульсні сигнали радіочастотному діапазоні, правдоподібно пояснює характеристики ядра, хоча існують прогалини у інформації. Існує кілька можливих шляхів використання форм електромагнітної енергії, кожен з яких має свої вимоги, обмеження та невідомі чинники. Для всіх шляхів існують джерела, які можуть генерувати необхідні стимули, приховані і мають помірні вимоги до потужності. Використовуючи нестандартні антени та методи, сигнали можна було з невеликими втратами поширювати повітрям на десятки та сотні метрів і — з деякими втратами — через більшість будівельних матеріалів.

Хоча сам факт пошкоджень мозку у жертв «гаванського синдрому» не підлягає сумніву, до кінця незрозуміло, який вплив до цього призвів, зазначає Релман.

Один з варіантів — імпульсне мікрохвильове випромінювання, інший варіант — ультразвук, але в другому випадку виникає багато проблем: ультразвук набагато легше послабити будь-якими перешкодами, такими як, наприклад, товста стіна, та й дистанція до жертви має бути набагато меншою, ніж при використанні мікрохвиль.

Експериментально показано, що імпульси певного типу можуть пошкоджувати нейрони та мієлінову оболонку нейронних клітин, додає Релман, при цьому в крові можуть виявлятися сліди (маркери) цих пошкоджень: для нейронів це білок NEFL (тонкий поліпептидний нейрофіламент), а при пошкодженні мієлінової оболонки — GFAP (Гліальний фібрилярний кислий білок). Ось тільки проводити тест на ці маркери треба відразу, бажано в першу добу, тому далеко не у всіх жертв вдалося зробити такий тест. Бажано, щоб у жертви були також аналізи крові, взяті до атаки, щоб порівняння біомаркерів було коректнішим, а таких випадків ще менше.

Згідно з висновками експертної групи:

Електромагнітна енергія, особливо імпульсні сигнали в радіочастотному діапазоні, правдоподібно пояснює ключові характеристики, хоча деякі білі плями ще залишаються. <…> Використовуючи нестандартні антени та методи, сигнали можна було з невеликими втратами поширювати повітрям на десятки та сотні метрів і — з деякими втратами — через більшість будівельних матеріалів.

Зовнішній електромагнітний або акустичний стимул, незалежно від частоти, може досягати внутрішнього вуха та інших частин мозку, які, за оцінкою експертної групи, відіграють ключову роль у симптомах, що викликаються, і впливати на них. Зовнішній слуховий прохід може діяти як хвилевід, спрямовуючи зовнішню енергію до внутрішнього вуха та мозку.

Експертна група заслухала свідчення кількох людей, які випадково зазнали впливу електромагнітних сигналів. Хоча ці випадки не були контрольованими експериментами, вони є цікавими свідченнями на користь того, що такі стимули можуть мати значні клінічні ефекти. Однак вони також дають підстави вважати, що різні люди можуть відчувати один і той же тип стимулу по-різному, що може пояснити деяку гетерогенність, що спостерігається у вивчених випадках, де проявилися такі ефекти.

Крім того, вплив вищої потужності, мабуть, викликає симптоми, відмінні від симптомів менш інтенсивного впливу, що дозволяє припустити, що може мати місце більш ніж одна змінна або біологічний механізм. Нарешті, наслідки електромагнітного впливу можуть накопичуватися з часом (наприклад, протягом кількох годин), і навіть можуть викликати раптові гострі симптоми. Проте Група підкреслює, що підтвердження чи спростування будь-якого з цих попередніх спостережень вимагатиме систематичних досліджень».

Одним із найбільш вивчених випадків наслідків «гаванського синдрому» став випадок Джой, де дві клініки незалежно діагностували двосторонню розбіжність напівкружних каналів (синдром Мінора). Це кістковий дефект, при якому у півкружному каналі внутрішнього вуха утворюються крихітні отвори. Серед ключових симптомів — гіперакузія (коли людина чує навіть своє моргання чи рух очних яблук під час читання), втрата рівноваги, тиннітус, який пацієнти описують як «свистячий» звук чи звук, схожий на стрекотіння цвіркуна чи коника (про це говорили багато постраждалих від «гаванського синдрому»), затуманена свідомість та мігрені.

Синдром Мінора ― вкрай рідкісне та погано вивчене явище, яке в Росії майже ніхто не вивчав, крім… Військово-медичної академії імені Кірова (ВМЕДА), професором якої є ГРУшний лікар Сергій Чепур, беззмінний консультант генерала Авер’янова, та випускником якої є Олександр Мішкін. Саме у ВМЕДА працює зараз і Олександр Ковальчук («Калінін»), який прилітав до Європи 2014 року під час франкфуртської операції. ВМЕДА та Інститут військової медицини, очолюваний Чепуром, є головними полігонами, де ГРУ досліджує вплив своїх препаратів та знарядь на організм людини та тварин.

Вивчення синдрому Мінора у Військово-медичній академії

Вивчення синдрому Мінора у Військово-медичній академії

Саме Сергій Чепур як фахівець з інгібіторів холінестерази був і залишається ключовим консультантом по «Новичку» для ГРУшників із групи 29155, у телефонних дзвінках генерала Авер’янова Чепур – один із головних співрозмовників. Вивчав Чепур як біохімію, так й, судячи з його публікаціям, наслідки впливу випромінювання на мозок.

Так чи інакше, виглядає дивним збігом те, що в той же час, коли Джой у Тбілісі зазнала атаки, що призвела до появи у неї синдрому Мінора, цей рідкісний синдром досліджувався лікарями, тісно пов’язаними з генералом Авер’яновим та його командою.

Причини та наслідки

Навіщо Кремлю могли знадобитися такі атаки? Точної відповіді ніхто не знає, але з розмов з дипломатами ясно, що ця стратегія зробила свій ефект: багато співробітників не хочуть працювати за російським напрямом, розуміючи, що можуть стати інвалідами і при цьому навіть не отримати належної допомоги — адже багато хто з постраждалих стикався з тим, що їхні скарги списували на психічний розлад.

Тепер, після того, як в результаті цього розслідування виявлено багато прямих вказівок на зв’язок інцидентів з операціями військової частини 29155 ГРУ, американська влада може переосмислити своє ставлення до «гаванського синдрому» та розпочати повноцінне розслідування інцидентів.

На це сподіваються й самі постраждалі – не тільки тому, що їм не подобаються, що з них роблять божевільних, але й тому, що вони розуміють: якщо влада США не реагуватиме на ці інциденти, вони продовжуватимуться.

Якою саме буде реакція – сказати складно, але атаки на дипломатів під час виконання ними своїх обов’язків, тим більше на території посольств, не можуть залишитись без серйозних наслідків.



Wiki